Скрудж підходить до свого будинку, устромлює ключа в замкову щілину і раптом бачить перед собою не молоток, а обличчя Марлі. Скрудж уп'явся очима в це видиво , але там знову був лише дверний молоток. ''Нісенітниця'' - буркнув собі під носа Скрудж.
Дурниці! Я все-одно не вірю в привидів!
"Згинь! Згинь!" - Скрудж із тріском зачинив двері. Він замкнув двері на засув і неквапно піднімався сходами, поправляючи по дорозі свічку.
Що тобі потрібно від мене?
Тобі потрібно змінюватись!!!
Скрудж йде сходами на перший поверх, вже одягнений у халат, бере вівсянку і сідає собі на стілець біля вогнища. Скрудж подивився на дзвіночок, який був у кімнаті, раптом він починає розгойдуватися ледь помітно, але незабаром задзвонив голосно, і йому почали вторити всі дзвіночки в будинку.Потім дзвіночки змовкли.
І одразу ж почувся брязкіт заліза. І тут двері льоху розчинилася з таким гуркотом, наче вистрілили з гармати, і дзенькіт ланцюгів почувся ще виразніше. Ось він уже на сходах і наближається до квартири Скруджа.
Раптом перед ним з'являється привид Марлі і говорить, що йому треба змінюватись і цієї ночі о першій годині до нього прийде дух. В кінці привид підійшов до вікна, підняв свою руку, злетів над землею і розтав у мороці морозної ночі за вікном.
Скрудж попрямував до своєі кімнати і відразу ж ліг спати.